Холодно

Спогаду мимовільного скрижанілий озон.
Барбарисові холодно на зимовім дощі.
Я малюю по пам’яті
Пальців твоїх узор,
М’яту твого волосся,
Чорне срібло душі.

Барбарисові холодно.
Це вже спогад. Не більш.
Я малюю по пам’яті
Присмерк в шибці і дощ,
Догорілу жарину, ненаписаний вірш,
Погляду холодок.

Це розмитий пейзаж?
Чи невправно проявлений слайд,
На якім проступа
Чорний кіт на високому ганку,
І намоклий садок,
Де гілки барбарису болять,
А холодний туман
Заколисує душу щоранку?

Акварелі дощу.
Дощ  -  це іній, що вчора розтав.
Я малюю собі
Ті слова, що нічого не значать,
Тільки тихо-тихенько
У мене тремтить на вустах
Поцілунку твойого
Легесенький місячний зайчик.


м.Вінниця


Рецензии