Як про кохання я пишу, тоді
Ти поруч - тінню, i завжди - зі мною...
Вирує пристрасть у моїй крові
Цикутою медовою, хмільною.
Я за собою всі спалив мости,
Минуле щоб не згадувалось всує.
Про тебе лише спогади свої
Самотньо, ніби карти, я тасую.
І точить душу сум, мов та іржа...
Здоровий глузд, наразі, - не про мене:
Піддався я гіпнозу міража
В пісках душі-пустелі, майже вмерлій.
Закутий я в фантазії кайдани -
Хоч мав би оту знищити оману.
Страница Ильмана Юсупова:
http://www.stihi.ru/avtor/illanch
39. Як про кохання я пишу, тодi...
© Copyright: Светлана Похилько, 2013
Свидетельство о публикации №113080209340
Свидетельство о публикации №113080209340
Рецензии