Сірими хмарами стелиться кохання розпуста,
Вовками завила зустріч остання без сна,
Час пролетить стрибком сильним мангуста,
І буде так завжди - я тут один і ти десь там також одна...
Журавлиними криками спогади б'ють по загривку,
Не прилітає до нас вже синиця погрітись у руки,
Лиш сонце висліплює дещо забуті уривки,
І вітер нагадує дещо приглушені звуки...
Кажуть, що лебеді вже білі давно полетіли,
А нас все ще манять далекі мрії про щастя..!
А ще нещодавно тіло торкалось до тіла...
Та, інколи, все ж, треба й на землю упасти...
Поїздом глушиться спокій душі та тремтіння,
В зливі останній розливаються кроки твої...
Мої потонули у повені надії й терпіння...
Та неприступні фортеці, де ми все ж живемо одні...
Просто Фатум...
© Copyright: Константин Бобров, 2013
Свидетельство о публикации №113080208781
Свидетельство о публикации №113080208781
Рецензии
127. Исцеляюще!
Стиплом,
http://www.stihi.ru/2012/05/26/4402
Памяти Читая 02.08.2013 20:48 • Заявить о нарушении
Стиплом,
http://www.stihi.ru/2012/05/26/4402
Памяти Читая 02.08.2013 20:48 • Заявить о нарушении