Подарунок

Спини машину: ще не скоро місто.
Ти ж бачиш, що клубком згорнувся шлях,
А в небі місяць, велетенський місяць
Сріблистим  сяйвом сріблом залива поля.

Своїм ясним усміхненим обличчям
Так лащиться, аж проситься до рук,
І манить нас, наказує і кличе  - 
Мій повелитель, твій таємний друг.

Такий ласкавий місяць-помаранчик
Спинись… отут … на житньому лану,
Хай застрибне веселий срібний зайчик
В твоїх очей сувору глибину.

Хай тихо-тихо, певно що найтонша
В небесних грудях задзвенить струна.
Ще ні для кого в світі… і ніхто ще…
Так не хмелів від срібного вина.
Так не згорав навмисне й ненавмисне
У срібному небесному вогні,
Коли на світі тільки ми і місяць,
Тобою подарований мені.


Рецензии