Степь

Курганы. Муторная даль.
     Нить паутины...
Хвалёный мир не избежал
     Своей кончины.

Обломки стрел, остатки стен,
     Где и поныне
Разбитый мрамор ищет тень
     Среди полыни,

И кости прячутся за щит
     Под стать отрепью,
И беркут пристально кружит
     Над влажной степью...

Ещё не раз, сойдясь, как дым
     В кромешной каше,
Мы вольной воле отдадим
     Законы ваши,

И, вознося вокруг холмы –
     За грудой груду,
Степь будет там, где будем мы,
     А значит – всюду...

И конь, продавливая грязь,
     Летит за ветром,
И скачет дикий скиф, смеясь
     Над дряхлым веком...



Автор перевода на украинский язык Василь Струтинский

Степ

Кургани. Тоскна далина.
     Лет павутини...
Хвалений світ усе ж сконав
     Якоїсь днини.

Уламки стріл. Руїни стін,
     Де і понині
Розбитий мармур лиже тінь
     Жаркої днини.

Кістки біліють з-під щита,
     Чатує стрепет.
I пильний беркут проліта
     Над вогким степом...

Iще, зійшовшись, ніби дим,
     В кромішній каші,
Не раз ми волі віддамо
     Закони ваші.

І, скрізь підносячи горби,
     Неначе груди,
Степ буде там, де будем ми,
     А отже – всюди...

І кінь летить скрізь бурю й грім
     За чорним вітром.
Регоче дикий скіф на нім
     I мчить над віком.