Місяць тече крізь шибку в срібному павутинні,
Сяєвом переповнений, аж не гріх перелитись.
Танець вогню у грубці вимальовує тіні
Дуже рожеві, наче
подихи літа.
Нетривка безгомінність
крижаного полону
З вічності народившись,
кане у вічність,
Тепло і таємничо в гроті вузькім долоні
Світиться, наче, серце, мушля прозора свічки.
В кожній такій хвилині -
неповторність експромту.
Хай собі проминає…
В повторенні що за сенс?
Що там чекає завтра?
За стіною?
За горизонтом?
Нічого не хочу знати.
Люблю тебе.
От і все.
Мiсяць тече крiзь шибку...
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080200590
Свидетельство о публикации №113080200590
Рецензии