Вона стала для нього т ю чаруючою силою, яка назав

Вона стала для нього тією чаруючою силою,яка назавжди його заполонила від часу першого знайомства і по сьогодні.Вона така ніжна і така неперевершена,як ті троянди в своєму с’яйві тієї зими.Вона винна сама,що не стерпно її не бажать.Це її погляд заполонив його серце і це її волосся і дотик ніжних рук забрав його любов,але поряд тепер не вона. Де тепер її ясні очи і чи не розриваються від болі так як його? А його ж душу заполонила вона і тепер все болить і все мучиться,бо заражений її поглядом карих очей,погляд яких глубже ніж океан і в яких неможливо не згоріти.Він не забуде їх даже в глубокому сні і знає,все ж вернешся ти,бо він в твоїх мріях,і в таких же снах.Він все б віддав би за те,щоб почути з уст її:Я сумую без твоїх теплих плечей і моя любов, і по нині носить твоє ім’я,і ніхто так не зуміє в моєму серці розтопити лід,як ти один,і знаєш тільки ти один мені потрібен.Він все віддав би тільки щоби поряд була її гнучка і витончена постать молода,що так запала йому в душу і вкрала серце його.Ну тільки ж чому вона боїться відкрити в своє серце для нього дверцю і найти слова,щоб сказати я люблю тебе і подаруй мені с’яйво своїх чудових очей.Він же хоче обпалити її,бо без неї уж жити не може і без слів її не кружится голова.Ось така його історія,а може  і вона його розкішного в зрадливих бачила обіймах тому й поставила не вірну точку,а тепер зітха на те,дивлячись у непроглядні далі і мріє крикнути:а я люблю тебе і слово зрада не існувало для мене і не існує,і без тебе мені зовсім самотньо і свічками уж очи мої не горять без твоєї теплої руки,і любов моя до тебе не порочна і їй дозволено бути кріпкою.