Ти така ж, як була колись,
Анітрохи вважай не змінилась.
А колись я благав: “Наснись ”!
Лише раз ти мені наснилась...
А сьогодні – лиш гостя моя,
Просто друг, але вже не кохана...
Загадкова усмішка твоя,
Так, приємна, та вже не жадана.
Хоч ми щирі з тобою тепер,
Все одно є якась недомовка.
Час колишні вподобання стер,
Все ж лишивши якусь мишоловку.
Не потрібно туди потраплять,
Нам обом в цю багнюку густеньку.
Черепки нам не варто збирать,
Ти протри краще вазу ціленьку.
Не були щоб в пилюці боки,
Щоб сіяла вона, наче зірка,
Доглядай серцю любі квітки
І легенько заштопай ту дірку,
Що зробилась від часу мабуть,
Але можна ще все залатати!
А мене не жалій, а забудь...
Моя доля одному співати...
22.01.2002
Моя доля
© Copyright: Виктор Дым, 2013
Свидетельство о публикации №113080205429
Свидетельство о публикации №113080205429
Рецензии
