Запам’яталася мені
Своєю дивною журбою
Маленька церква в Ірпені,
Де я прощалася з тобою.
Щось жебонів старенький піп,
Якесь було церковне свято.
Церковний дим, церковний спів
На спокій навертав і святість.
А я прощалася.
Бо ти
Для мене вмер, хоч як це й гірко.
А я тобі казала: “Йди,
З душі, із пам’яті, із віри!”.
Іди.
Нехай Господь дає
Тобі коріння і насіння.
Я свічку ставлю за своє -
Від тебе - світле воскресіння!
Нехай Господь благословить
Усіх, хто вірує у Нього.
Я відпускаю в білий світ
Усі образи і тривоги.
Бо відцвіте життєвий ряст,
І, хоч який замов молебень,
За все колись Господь воздасть,
Коли покличе нас до Себе.
Прощалася...
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080200539
Свидетельство о публикации №113080200539
Рецензии