Муки бpигaдиpa

По полях солома
Зіллям проросла.
В юності зі мною
Поряд ти була.
Гарною ти була
Я тебе кохав
Юність промайнула
Щастя я пізнав.
Дорослі обоє
Стали, як сім'я...
Вночі під вербою
Чекав тебе я.
Солодко кохались,
Зігрівавши кров,
Ніжно розставались –
Ось вона, любов.
Потім ти навчалась,
Я листи писав.
Прірва все вижалась,
Бо ж іще не знав,
Що пройде три роки,
Надійде весна,
Будеш не жорстока,
Але вже чужа.
Поряд він ходити,
Хоче, наче лось.
Що мені робити? –
Переб'юсь якось.
Сліз не буду лити,
Це життя твоє.
Не зі мною – значить,
Щастя не моє.
...В іншому селі я,
Певно такий мир.
Вибрали, і став я
Просто бригадир.
...Роки промайнули,
Від людей почув,
Що тепер одна ти,
«Злодій» шугонув,
Вдарувавши сина,
Серце надірвав,
Сплюндрувавши душу,
Щастя відібрав.
Вільна ти сьогодні,
Та мене прости,
Я не хочу хрест твій
На собі нести.
Бог мене хай судить,
Що простить не зміг,
І в біді коханій
Я не допоміг.
Дивляться, я знаю,
В спину мені всі.
Мовчки я тікаю
По німій росі.
Йду куди – не знаю,
Ноги самі йдуть,
Сльози покаяння
По щоках течуть.
Я листа каяття
Якось написав,
Ніби ненавмисно
Милій надіслав.
Відповідь не прийде
З любого краю.
Нестиму довіку
Ношу я свою.
Кожний собі чинить,
Як душа велить.
Та чомусь опісля
Серденько болить.
По полях солома
Зіллям проросла.
На душі – оскома,
Мукою вросла..
2001