9-й сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

9

Невже плачу боїшся удовиці,
Що сам собі одрізав шлях єднання?
Сконай  лише на полі Одиниці -
Весь світ застогне болем вдовування.

Та що там світ - ридатимуть зорини
За втраченим зерном твого єства.
Щодо жінок… щодень в очах дитини
Небіжчика побачить удова.

Благам людини, знай, не занепасти;
Скарб одного - набуток десятьох.
А дай красі безплідною пропасти -
Її навік замкне могильний мох.   

На інших той любові не проллє,
Хто серце обезкровлює своє.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

9

Чи не тому, що боїшся оросити очі вдови слізьми,
Ти самого себе замкнув в одинокому житті?
О! Якщо ти помреш бездітним,
То світ оплакуватиме тебе, немов невтішна вдова;
Світ буде твоєю вдовою і все одно ридатиме ридма,
Що ти пішов і не полишив по собі жодного твого втілення,
Тоді як кожна вдова, маючи дитину,
За її подобою могла б зберегти в пам’яті образ її чоловіка.
Поглянь, як ти, не знаючи розумної межі, витрачаєш те, що даровано світом,
Але воно лише переходить з місця на місце, і світ і досі задовольняється цим.
Одначе будь-яка краса в цім світі виснажується,
І той, хто не використовує снагу краси, таким чином знищує її.
У тому серці немає любові до інших людей,
Яке за власною волею здійснює такий вбивчий і безсоромний вчинок.


№ 9
Is it for fear to wet a widow's eye,
That thou consum'st thy self in single life?
Ah, if thou issueless shalt hap to die,
The world will wail thee like a makeless wife;
The world will be thy widow and still weep
That thou no form of thee hast left behind,
When every private widow well may keep
By children's eyes, her husband's shape in mind:
Look what an unthrift in the world doth spend
Shifts but his place, for still the world enjoys it;
But beauty's waste hath in the world an end,
And kept unused the user so destroys it.
No love toward others in that bosom sits
That on himself such murd'rous shame commits.