6-й сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

6

Так будь свідомим і Зимі не дай
Життєвий цвіт морозами скувати.
У пляшці сік цілющий заховай
І бережи, як плід вагітна мати.

Зиск матимеш - куди тим лихварям! -
Якщо послужиш Божому Початку;
А ставши батьком десятьом синам, -
Удесятеро збільшиш свої статки.

Сини ж онуками примножать рід,
Так благодать тобі загляне в вічі. 
Величні кроки «батько», «дід», «прадід»…
Тобі відкриють стежечку у Вічність.

Хто збагатиться дітьми на віку -
Отцем не стане гниді й гробаку.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


6

Тож не дозволь руці зими, що вдягнута в лахміття,
Знищити літо, що у душі твоїй:
Наповни есенцією з квітів флакон, немов у скарбницю, збери у нього квіти,
Перш ніж помре, загине скарб краси.
Подібний вжиток не забороняється,
Бо радість дає тому, хто сплачує заставу;
Ти вправі породити другого себе,
Та вдесятеро стати щасливішим, якщо відсоток буде десять до одного.
Ти в десять разів примножиш своє щастя,
Якщо десять нащадків  десять разів відтворять тебе;
То що ж бо смерті залишиться тоді робити,
Як не залишити тебе й надалі жити в нащадках?
Не гордуй тим, що ти настільки вродливий,
Інакше смерть зробить хробака твоїм нащадком.


№ 6
Then let not winter's ragged hand deface
In thee thy summer ere thou be distilled:
Make sweet some vial; treasure thou some place
With beauty's treasure ere it be self-killed.
That use is not forbidden usury
Which happies those that pay the willing loan;
That's for thy self to breed another thee,
Or ten times happier be it ten for one;
Ten times thy self were happier than thou art,
If ten of thine ten times refigured thee:
Then what could death do if thou shouldst depart,
Leaving thee living in posterity?
Be not self-willed, for thou art much too fair
To be death's conquest and make worms thine heir.