Ти, мов лебедиця

Нас повінчали зорі та місяць в храмі своїм.
Побудували в чистому полі перший наш дім.
Ніч постелила ліжко між луків, квітів та трав.
Пісню кохання, пісню печалю вітер співав.

Ти - мов лебедиця, ти - мов сон солодкий,
Ти – латаття біле посеред води.
Зоряно ступаєш поміж рос холодних,
Сміхом зазиваєш знов мене сюди.
Ти – красуня ночі, ти – ранкова пташка,
Дівчина із казки , мавка  лісова.
Я тобі дарую пил душі та ласку,
Всі бажання щирі, ніжні всі слова.


Ранішню зірку тобі дарую, люба моя.
Ніч вже згасає й серце хвилює нова зоря.
Твої долоні роси збирають з сонних трав.
Тіло смагляве в білу сорочку туман прибрав.

Ти - мов лебедиця, ти - мов сон солодкий,
Ти – латаття біле посеред води.
Зоряно ступаєш поміж рос холодних,
Сміхом зазиваєш знов мене сюди.
Ти – красуня ночі, ти – ранкова пташка,
Дівчина із казки , мавка  лісова.
Я тобі дарую пил душі та ласку,
Всі бажання щирі, ніжні всі слова.