Накувала зозуленька

Накувала зозуленька аж 140 літ.
Може й недорахувала,бо «ку-ку» її зривалось, часом, в біг.
Над червоним сонцем з рана – зеленаве небо,
під обрусом – зелен світ,
І шалено ластівки шугають –
зліва-вправо, зправа-вліво, зверху-вниз і знизу –догори.
Вся пташня волає ґвалт. Доріжка золотая –
помаранчева, яскрава у воді.
Хоч іди спасителем по ній, а хоч пливи.
Промені корони з-поза хмари – синь.
Хтось пролив гранатовий  -  на сході, а на півдні – виноградний сік.

***

Срібна тиша – то трава тобі, перепустка до Ирію.
Срібна тиша лунає у двох махаонах –
Поруч він, і вона не тікає.
Мій Кудес-чаровник, що прибрав собі образ летючий,
Ти звабливий, як гріх, як на гріх, нерішучий.
І розпатланий весь, незугарний.
Розплети мі косу, гребінцем най своїм укохаю.
А до рана, як схоч, знов тебе розкудлаю.

***

Ти знаєш, як народжується яблуко?
Як твориться нове життя?
Це - маточка, тичинки,
це - пелюстки,
це - зав'язь плоду.
Коли настане день,
закінчиться війна...