Нечутний плин замерзлої ріки.
Зимовий день до болю білосніжний.
Лишись мені у пам’яті таким,
Як ти не є - довірливим і ніжним.
На цьому святі тиші і душі,
Повільному, як танго старомодне,
Лишись мені у пам’яті, лишись,
Як ти не є - печальним і самотнім.
Тече ріка, немов життя тече,
І кожна мить - сліпучо-таємнича.
І можна не відводити очей
Від рідного засмаглого обличчя.
Лишись мені у пам’яті навік,
Як ти не є - ласкавим і покірним,
На мій жіночий, мій короткий вік
Таким єдиним, як зоря вечірня.
Лишись мені, щоб думати про те,
Що серед всіх утрачених ілюзій,
Ще є твоє обличчя золоте,
І ми з тобою ще сьогодні друзі…
Лишись менi
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080210048
Свидетельство о публикации №113080210048
Рецензии