Тi конi...

(за мотивом  вірша Л.Костенко « Велосипед ночує на балконі…»)

Нехай  відпочивають в стайні
ті коні під капотом, де циліндри.
Механіка, то привид  чуйний,
що там казати,- уціліють фільтри.
А що до сміху, то і він корисний.
Усі здорові – посмішка візитка.
Повітря ранку буде наче пісня.
А як милує око влітку квітка!
Тож розпрягайте хлопці, циліндрових!
Пьянке відлуння терпне наче чай.
Возіть велосипедом чорнобрових,
а коні спочивають, і нехай!
 
5.
Буває так, що вас питають люди
Нащо писати, як нема грошей
Отак всміхнуться в очі пересудом
Аж вас судомить вид їх тонкостей.
Читати лекцію чи спогорда всміхнувшись,-
То не для всіх, то потяг самоти.
Коли в тобі як всесвіт розгорнувшись
прокинеться, вже не до німоти.
Коли ти розмовляєш десь із зорями,
коли ти мучишся давно минулим боєм,
то ніби біль столітній гоїти,
то ніби зводити мости  супрот безодням.
            .
6.
Я просто жінка яка шукає сенсу
В житті, в любові, у віршах
безклассово бо сутність не адреса,
це має бути: щирість, пошук, шлях.
Природа жінки геть не героїчна,
вона шанує людяність і ніжність,
хоч деколи буває патетична,
та то вже архаїчна особливість.