5-й сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

5

Час-чарівник у творчому екстазі
Утілює в життя нові казки.
l він же, згодом, наче у образі,
Геть нищить все на крихітні друзки.

Час швидкоплинний золотаве Літо
Здає під владу лютої Зими;
Завії швидко листя соковите
Поб’ють і вкриють смутком сивини.

Якщо духмяність Літа не замкнути
Обачливо у кришталі ладу, -
Ніколи вже краси не роздобути
Ні за горами, ні в своїм саду.

Душі, що встигла той нектар зібрати,
Страху і болю від Зими не знати.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

5

Час, що своєю тендітною працею створив
Чарівний образ, на якому зупиняються погляди,
Поставиться до нього ж як тиран
І те, що зараз вражає красою, втратить її.
Адже безупинний Час веде літо
До підступної зими, де занапастить його:   
В деревах сік змерзне і зникне листя соковите,
Красу сніг приховає, довкола пануватиме порожнеча.
Тоді, якщо есенція літа не була збережена
В якості рідкого в’язня в полоні скла,
Сила краси із нею разом зникає,
Не залишиться ні її, ні спогадів про неї:
Але ті квіти, які збережені у вигляді есенції, після зустрічі з зимою 
Хоча і втратили свій зовнішній вигляд,
                їхня солодка сутність все ще жива.


№ 5
Those hours, that with gentle work did frame
The lovely gaze where every eye doth dwell
Will play the tyrants to the very same,
And that unfair which fairly doth excel;
For never-resting time leads summer on
To hideous winter and confounds him there,
Sap checked with frost and lusty leaves quite gone,
Beauty o'er-snowed and bareness every where:
Then were not summer's distillation left
A liquid prisoner pent in walls of glass,
Beauty's effect with beauty were bereft,
Nor it nor no remembrance what it was.
But flowers distilled though they with winter meet,
Leese but their show; their substance still lives sweet.