Ким буду я без мрій та сподівань,
Красивий камінь, але бездуховний,
Чи доля простягне над мною длань,
Й не заплете у смутку кокон чорний?
Я віру щиру у душі зрощу,
Заб’ється щастям серце напівмертве,
Від спілкування наче від дощу,
Надію вкриють рясно камінь черствий.
Іржу прикриють квіти сподівань,
Сховається під цвітом бездуховність,
Повстане з каменю живий Атлант,
Щоб щастям дихати на груди повні.
Ким буду я без мрiй та сподiвань?
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113080107506
Свидетельство о публикации №113080107506
Рецензии