Я покохав одну русалку,
Вона жила у нас в ставку.
Я знав про них іще із малку,
Сліди шукавши на піску.
Чомусь у це не вірять люди,
А кажуть, що це тільки сни.
Плітки пускають різні всюди,
Якби ж то бачили вони...
...Я обіймав її ще вчора,
Солодкі губи цілував...
Уже зійшла зоря ранкова,
А я любив, а я кохав.
До серця ніжно прислухався,
Вона моя !.. вона жива !..
Любить до смерті обіцявся,
Та завершилися жнива,
Весь очерет схиливсь у воду,
Ставок зробився, наче лід.
Не бачу більше її вроди,
Скінчився щирості політ...
Чи ще повернеться до мене
Тих днів взаємне почуття?
Летять з думок, як листя з клену,
Приємні спогади життя...
18.10.2001
Про русалку
© Copyright: Виктор Дым, 2013
Свидетельство о публикации №113080106191
Свидетельство о публикации №113080106191
Рецензии
