Я не людина, а лиш кусень м’яса,
Нікчемний шмат, що в'яне і смердить,
Який собакам кинуть ще до Спаса,
А може до Різдва нехай лежить?
Лиш очі муля, більше не мішає,
Переступи, оглянься й плюнь назад.
Він стерпить все, образи поковтає,
Його життя - табу, а не парад.
Щоб швидше скис, то можна посолити
Й на гак, щоб зайве впертий крук здовбав,
А саме краще оцетом залити
Й спекти шашлик, щоб часом не пропав,
І їсти, кинув зверху перцю жменьку,
З цибулькою це буде гарний смак...
Тож не барись - готуй, поки свіженький,
Бо справді стане святом для собак...
22.01.2002
Свято для собак
© Copyright: Виктор Дым, 2013
Свидетельство о публикации №113080106135
Свидетельство о публикации №113080106135
Рецензии