Вона називала його Чорним Вороном
Вона називала його Чорним Вороном.
Вона називала його Плющем.
І називала його рідким Оловом,
Кожен раз, як стікав він з очей!
Він був Дощ...Він дивився на неї,
Наче ж бо на весну своїх літ.
І здавалось йому, що крім неї
Не було на цілісінький світ
Ані сонця, що краще горіло,
Ані зірки, що вище була б,
Ані мрії, що в небо летіла
Й чарувала його - як весна...
Як Весна, що простягує руку
Кожен раз, як погано тобі,
І дарує тобі замість муки
Чарівні полудневі дощі!
Та весна, за якої у серці
Знов сміються його солов'ї,
За якої крізь темряву рветься
Тихе щастя, дароване їй...
Він був Дощ...Дарував їй смарагди,
Що росою блищать на траві.
То були і ласкаві, і спраглі
Сльози щастя і долі її.
© Copyright: Юлия Ганненко, 2013
Свидетельство о публикации №113073000322
Свидетельство о публикации №113073000322
Рецензии