Далеко ти від мне, всесвіт мій,
Далекий ти, неначе в полі вітер.
Ти берег мій, ти смак моїх утіх,
Не мій сьогодні, та для мене зшитий...
Ти зшитий з неба, сонця і зірок,
З моїх потреб, любові і надії.
Твоя душа-для мене перший крок,
Нехай шматок, але з моєї мрії.
Нехай не поруч, та душа жива,
Жива вона і з нас вона сміється!
З очей течуть не сльози, а вода...
Крізь зорі крик - увік не схаменешся!
Не схаменешся ти від болю й поцілунків,
Якими так тріпочеться душа,
Злетять із сонцем зорі в подарунок,
Із ними полечу, мабуть, і я.
Я полечу у небо й розчинюся...
Ростану, розіллюсь і потечу.
У мріях, тих чарівних, залишуся
Тією, що сміялась від досхочу...
Тією, що раділа й цілувала
В очах його і сльози і туман
І що нізащо вже не проміняла б
Любов на діамантовий обман.
Далеко ти
© Copyright: Юлия Ганненко, 2013
Свидетельство о публикации №113073000305
Свидетельство о публикации №113073000305
Рецензии