Руки

            

Заплакали очі, засяяло небо
Замріяні ночі дарують тобі
Печальнії руки... та як ти захочеш,
Твої поцілують холодні як сніг...
Холодні і чисті, вони льодяні
Лиш тіло моє зможе їх відігріти
Печале моя, хочу руки твої
Забрати від тебе  й кудись полетіти.
Туди, де ніколи не буде тебе
Туди, де ніколи мене не образиш
Туди, де і біль і печаль промене
Й лихого мені, де, ти слова не скажеш.
Кохаю в тобі я лиш рук поцілунок
І дотики ніжні і смак від надії
Тепло твоїх рук, справжній це подарунок
І казка моя і шматочок із мрії
Чому такі різні: ти й руки твої?
Чому ж бо від них ти живеш так окремо?
Й навіщо вони Богом дані тобі?
Якщо ти такий... А для мене даремно
Вже жити на світі без тебе і рук
Які міцно-міцно з тобою і злиті
І спомин про вас найскладніший  із мук
Бо ти і вони у життя оповиті.
Життя у якому не буде мене
В якому не стане і болі й мрії 
Життя яке швидко без мене мине
Лишиться для мене сльозою надії
Сльозою яка пробіжить по роках
І лишить на них слід життя і надії
Спасибі скажу і тобі і рукам
За те що були! Ви для мене єдині!
 І більше не буде для мене життя
Таким як було у обіймах твоїх
Але пізно вже, зайве це каяття!
І більше ніхто не цілує моїх
І рук, і душі, що ще й досі з тобою...
Але де ж вони ніжні два почуття -
Ті руки твої, що для мене війною
Далися тоді і пішли крізь життя.