Життевi врожаi
Нависають думки важкуватим колоссям на плечі.
Пролітають роки. У життя насувається вечір.
Фільтри – на почуттях. Перевірка сумління сурова:
Що в колоссі життя – чи добірне зерно, чи полова?
Невблаганні роки. Час примусив назад оглянутись,
Зняти перстень з руки і в невинності шлейф зодягнутись.
Не шкодую про вік. Нема в серці образ і тривоги,
Лиш за кожен свій гріх прошу ласки Всевишнього Бога.
Вслід пливе каяття. Його хвиля спокус здоганяє.
На терезах життя човен долю вверх-вниз колихає.
Справді, було всього у зважнілім життєвім колоссі.
Дух злітав до зірок. Все, що мріялось, майже збулося.
І Всевишній любив. Дав на долю моменти квітчасті,
Щедрі пригорщі див, зорепади кохання і щастя.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113073010088
Свидетельство о публикации №113073010088
Рецензии
