Ви, новi Iталiйки та Гречанки..

 
Ви,  нові Італійки та Гречанки,
Що Руську кров вплели в чужий народ,
Скажіть, на чужині тепліші ранки,
Чи доля родить більшістю щедрот?

Чи може там, в них красивіші гори,
Величніші від батьківських Карпат,
Чи дома бачили одна лиш горе,
Примножене  стражданням на стократ?
 
Хоч ні, на Батьківщині Вас любили,
Батьки і діти, тільки все дарма,
І з ними жили б Ви не менш  щасливо,
Та Вас забрала  грошова пітьма.

Нехай поля закиснуть бур’янами,
Вам легше винести чуже судно,
За папірці, які є лиш грошами,
Ви чисті души топите в багно.

А що батьки  , а як же Ваші діти,
Невже сусіди зроблять все за Вас,
Невже вони, їх зможуть обігріти,
Теплом душі у найлютіший час.

Бо діти п’ють і весело  гуляють,
На Ваші гроші кормлять шинкарів,
Наркотики  ведуть  їх до цвинтарю,
Як пастухи, у хлів стадо корів.

Ви, нові Італійки та Гречанки,
Що віднайшли себе на чужині,
Чи встигнете до батьківського ганку ,
Перш ніж батьки, заснуть у вічнім сні?