куди ми йдем

КУДИ МИ ЙДЕМ?

Цей світ неначе з глузду з’їхав.
Усі шукають собі втіхи.
Фантазія не має меж,
Гріховні пристрасті також.
Кругом розпуста, блуд, лукавство,
Насилля душ, образи, хамство,
Підступна підлість, гнів, ненависть,
Бездушність, егоїзм і заздрість.
Як вжитися у цьому світі,
Щоб не зламати дух, вціліти?
Безмежна жага насолоди
Вирує посеред народу.
Скільки не дай добра, - все мало,
І ненаситність всіх здолала.
Спокуси кличуть нас до себе
І вчать тому, чого не треба.
Не в моді істини одвічні,
Ідеї вже не ті успішні.
Все повернулось вверх ногами.
Що було добрим – вже погане.
Усі чекаєм насолоди
І жити хочемо по моді.
Не там відраду ми шукаєм.
До благ земних швидко звикаєм.
Душа ж лишається голодна,
І втіхи віднайти не годна.
Куди ми йдем? Що нас чекає?
І думаємо що все знаєм?
Чому ж тоді душа страждає
Навіть  як тіло усе має?
Стараємось собі вгодити,
Душі всерівно важко жити.
Насправді треба зовсім мало –
Щоб милосердя більше стало,
Щоб люди просто подобріли,
Любові в серце шлях відкрили.
Опам’ятайтесь, люди добрі!
Щоб душі не були голодні,
Духовні блага їй придбайте!
Шануйте душі і спасайте!


Рецензии