(пісня) (редактується)
Коли я виходив з порога
Та церкву минав край села
Я думав, щоб добра дорога
У серці моїм пролягла.
Я мріяв про мандри по світу
Шляхетні та чесні діла.
І степом, ланами у квітах
Пройшла повз життя колія.
Відстукують в ритмі колеса
Секунди людського буття
Обличчя, усмішки та жести
Яким вже нема вороття.
Гудки, світлофори, перони
Чекають нас всіх і зовуть
Біжать у майбутнє вагони
Життя нас запрошує в путь.
Мій поїзд біжить без зупинки
Й я інколи лаюсь та злюсь
Турбуюсь, що може не встигну
Боюсь, що кудись запізнюсь.
Бува пропливають поволі
Та швидко біжать наші дні
І думаєш: їхати далі
Чи, може, доречно зійти.
В дорозі нема випадкових
Знайомств, діалогів, подій
І доля вирішує: хто я?
Простий пасажир чи водій.
Життя все моє – то дорога
І я вірю в мрію свою
Любити та славити долю та Бога
Й шукати свою колію.
27.07.2013
Дорога
© Copyright: Павло Браницький, 2013
Свидетельство о публикации №113072703427
Свидетельство о публикации №113072703427
Рецензии