м

цей людський потік, ця жива ріка,
залишає шрами на твоїх руках.
із розбігу в душу уривається.
ти вмикаєш зорі – не вмикаються.

ти говориш – досить! їм не йметься.
їх слова, камінням, б'ються в твоє серце.
пiсля вас, що, люди, залишається?
спогад. та і той, із часом, забувається.


Рецензии