«Тільки птахи не зрадили Богу…»
Знову думка стривожила ця:
Відлітають в далеку дорогу
За могутнім велінням Творця.
Будуть грози і шквали долати,
Та не схибить з дороги ніхто,
Щоби потім до рідної хати
Повернутись і звити гніздо.
Кожна пташка летить, як уміє,
Доки тліє пташина снага.
Скільки їх поглинає стихія?
Скільки пострілів в небі чига?
Боже милий, навіщо ці втрати?
Де розгадка у цих таємниць?
Чи тоді, коли вчив їх літати,
Ще не було людей і рушниць?
І земля була лагідним раєм,
Де ні болю, ні крові, ні сліз,
Лиш пташині нелякані зграї
На оцій, ще безлюдній, землі?
Знов злітають у ніч, у тривогу,
На зорі предковічний вогонь.
Тільки птахи не зрадили Богу,
Тим, найпершим, надіям Його.
Тане в хмарах тоненька вервечка,
Вітер крає беззахисну плоть,
І за кожне пташине сердечко
Тихо молиться в небі Господь…
М.Вінниця
Тiльки птахи не зрадили богу
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113072507981
Свидетельство о публикации №113072507981
Рецензии