Бачиш, як незатишно без масок
Нашим незахищеним обличчям?
Сніг іде, беззахисно і м'яко,
Березневий сніг, недовговічний.
В глибині небесного свічада
Бпчиш, ніч світлішає, аж тане?
Сніг іде. Красивий і печальний,
На світанку вже його не стане.
Ніжністю столітнього романсу,
Трепетністю росяних конвалій
Сніг іде. І ми удвох без масок
На оцім людському карнавалі.
Буде чим - фіналом чи прелюдом -
Снігова симфонія непевна?
Що ж тут вдієш? Ми - всього лиш люди,
Як оці сніжинки березневі…
Може, і сніжинки мають душі,
Теж такі ж легесенькі і світлі?
Господи, чому усе минуще,
Все таке минущу в цьому світі?
І бджола, і дерево, і пташка,
Все невічне, що живе під небом?
Господи, чого воно так важко
Ще когось любити, окрім Тебе?
Чом любов земна, а не небесна,
Так печалить душу, так печалить?
Сніг іде, прозоро, обережно,
Чи хоронить землю? Чи вінчає?
м. Вінниця
Березневий сн г
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113072408767
Свидетельство о публикации №113072408767
Рецензии