Ця туга губить, і серце неймовірно щемить,
З розплатою прийшла до мене нещадна мить,
Занурююсь у чорний океан снів моїх болючих,
Допоможи, коханий, з розуму зводить і мучить
Туга..Туга..Вмираю я повільнено, живучи,
У чорне одягаюсь, оплакую себе, волосся рвучи.....
І корабель я бачила далеко, стояла в висоті,
Боялась впасти, дивилась, на грані непритомності.
Що це? Не знаєш? Ти може вабиш далечінню?
Знущаєшся з свідомості моєї хворобливої, і тінню
Переслідуєш повсюду?Я рада і зцілитися,
Але не можу, поки ти є. Потрібно боронитися,
І кожен день просить помилування...ТУГА.
Не покидає добами шалена заполоняюча напруга.
Ніхто не зрозуміє, ні з ким ні поділитись, не сказати,
Залишиться душитися насамоті і сльози ковтати.
Туга
© Copyright: Анастасия Каазан, 2013
Свидетельство о публикации №113072310257
Свидетельство о публикации №113072310257
Рецензии