Веселку бачила...

Я думала, що вже померла.

Просто так, захоловши душею.

Я думала: відцвіло все,

В пройдешнє кануло.

Аж раптом твоя простягнута рука

Виводить мене з оцепеніння.

Ти запалив веселку перед очима

І спокійно так поманив до себе.

Дивилась я на тебе —веселку бачила.

І від цього так затеплілося,

Що зрозуміла я: ще жити і жити.

Для землі. Для синів.Для тебе.


 


Рецензии