Ми - кицьки...

                ВОПРОС к ЧИТАТЕЛЯМ: (для мужчин) как Вы называете своих любимых?
                (для женщин) как Вас называют Ваши любимые?
 


 Ми - кицьки, рибки, ягідки, лапусі
 Чи лялі, зорі, сонечка, манюсі...
 Це вигадка для всіх – чоловіками?
 Для чого? Може й знаємо ми з вами…

 Забув ім'я (багато їх), й боїться,
 Образити, тому і кличе -  "киця".
 А може секретарка подзвонила.
 У відповідь (шифрується): "Що мила?"

 У сон прийшла оголена Гануся,
 Не можна на ім'я, шепчи: "Лапуся",
 З дружиною, кохаючись на морі,
 Кричи в екстазі: "Ти чудова, зоре!"

*****************
 Як важко чоловікові без жінки,
 І ходить біля кожної навшпиньки,
 Та тільки для розваг, чи за для тіла?
 Холодну душу жінка відігріла!

 Закохані ті очі - зорі  щастя,
 Вона хоч і манюня, та з напасті
 Врятує, хоч і ляля, та у ділі
 Підкаже - не одні отак вціліли...

 Прислухайся до жінки, чоловіче!
 До всіх не йди, бо це тобі не личить,
 І розум свій, і силу не розтринькай,
 Щоб долю віднайти було не ліньки.

 Щоб ти не проминув тієї Лади,
 З якою  об’єднають зорепади,
 Яка, немов повітря, необхідна,
 Для тебе золота вона та рідна!


ОНЛАЙН-ПЕРЕВОДЧИК:

Мы - киски, рыбки, ягодки, лапуси 
Или ляли, зори, солнышка, манюси... 
Это выдумка для всех – мужчинами? 
Для чего? Может и знаем мы с вами.   

Забыл имя (много их), и боится, 
Оскорбить, потому и зовет -  "киса". 
А может секретарша позвонила. 
В ответ (шифруется): "Что милая?"   

В сон пришла обнаженная Гануся, 
нельзя по имени, шепчи: "Лапуся", 
С женой, занимаясь любовью на море, 
Кричи в экстазе: "Ты замечательна, звезда!"

***********
Как трудно мужчине без женщины, 
И ходит около каждой на цыпочках, 
Но только ли для развлечений, или ради тела? 
Холодную душу женщина отогрела! 
 
Влюбленные те глаза - зори  счастья, 
Она хотя и крошка, и из напасти
Спасет, хотя и ляля, а в деле 
Подскажет - не одни так уцелели...   

Прислушивайся к женщине, мужчина! 
Ко всем не иди, потому что это тебе не идёт, 
И ум свой, и силу не профукай, 
Чтобы судьбу найти было не лень.   

Чтобы ты не прошел ту Ладу, 
С которой  объединят звездопады,
Которая, словно воздух, необходима, 
Для тебя золотая она и родная!