Я сходжу з розуму від тебе,
Думки катують спраглу плоть,
Без слів волаю в синє небо,
« Ти бережи її Господь!»
Пошли їй всі можливі блага,
Відкрий небес безмежну даль,
Ну а мене, пошли на плаху,
Відай мені її печаль.
Хай не вона, а я загину,
Від дум тривожних та сумних,
Нехай на мою ляжуть спину,
Удари слів людей пустих.
Не сумнівайся в мені Боже,
Щастя моє все їй відай,
Хай лиш одне добро тривожить,
Її душі безмежний край.
Ну а мені, одне лиш треба,
Перш ніж піти сказати їй,
« Я з розуму зійшов від тебе,
Мене пробач та зрозумій!»
Без слIв волаю в синE небо
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113072006179
Свидетельство о публикации №113072006179
Рецензии