Ви знаєте: купаються зірки
У тихім плесі ставу під вербою.
Я плеском їх милуюсь залюбки,
Забувши спалахи і розпачу, і болю.
Дивлюся в небо: тихо мерехтять,
А у ставу іще ясніше сяють.
Кричу своє "чому?" — вони мовчать,
Лише тепло долоням посилають.
А від долонь тепло мерщій до серця
(Не правда, що лиш сонце зігріває!)
Зірки в твої проникли голубі озерця,
Які байдуже віки прикривають.
Я розгубилася: де ж справжні зорі сяють?
В горі? В ставку, чи в милого в очах.
Які ж бо з них так душу зігрівають,
Що в обрій вона проситься, мов птах?
Звёзды...
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2013
Свидетельство о публикации №113071809281
Свидетельство о публикации №113071809281
Рецензии