Безнадёжность
МОЇЙ БЕЗНАДІЇ.
Ти не кохав, навіщо хитрувати,
Безцінь освідчень кидати під ноги,
В душі обману лестощі ховати,
Щоб не завдати іншому тривоги.
Не знаю любий, усвідомить згубно,
Що я для тебе — просто сиза мрія,
Що ти мережкою думок овитий журно,
Що в серці залишилась безнадія.
Примусиш полюбить мене — не смій!
Як можна серцю взять і наказати?
Затьмарить душу думок гіркий рій,
Та все ж не зможеш глибоко кохати.
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2013
Свидетельство о публикации №113071700610
Свидетельство о публикации №113071700610
Рецензии
