МАРЕВО ДУШІ.
Лиш твій усміх, коханий, побачу,
Я за мить тобі все пробачу.
Тільки б ти знов постукав, втіхо,
В мої сни, бо безсоння — лихо!
Задрімав у моїх обіймах,
Занімів у хмільнім безслів’ї.
Задихнувсь від забутих цілунків,
Від жагучої ласки чаклунки.
Мені більше нічого не треба,
Лиш твій подих відчуть біля себе.
Ну а потім хай будить світання,
Зметне ранок сльози коливання.
Сонце лагідно гляне у очі:
— Задоволена маревом ночі?
***
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2013
Свидетельство о публикации №113071700539
Свидетельство о публикации №113071700539
Рецензии
