Я знову заперта у відчаї серця.
Заперта у клітці з нещасних думок.
Ніхто не відчинить ці чортові дверці.
Я тут. Я сама. Вже давно. На замок.
Спочатку хотілося вирватись звідти.
Зламати всі стіни,розбити вікно.
А далі так швидко до рідних прибігти.
Але. Так не сталось. Мені не дано.
Сидіти в куточку - напроти думок.
Вони так підступно мене оточили.
Дарують у темряму чорний квиток
І тихо шепочуть: "Тебе не любили."
"Тебе не чекали. І не розуміли.
І ти не потрібна всім маса кісток.
І ті кого любиш, тебе погубили..
Тримай цей маленький чорненький квиток".
Тож, рідні мої, мене не шукайте.
Я в темрямі. В холоді. В чорному дні.
Але ,якщо жаль мене, то завітайте.
Відкрийте ці двері. Шукайте ключі.
На замок
© Copyright: Ксения Сидень, 2013
Свидетельство о публикации №113071409537
Свидетельство о публикации №113071409537
Рецензии
Почему так грустно,Ксения?...Вокруг столько прекрасных ДУШ...
Анатолий Либеров 16.07.2013 10:02 • Заявить о нарушении
Анатолий Либеров 16.07.2013 10:02 • Заявить о нарушении
Когда становится грустно, начинаю писать стихи... Согласна, вокруг много прекрасных душ, но они все реже попадаются на моем пути....
Ксения Сидень 16.07.2013 15:07 Заявить о нарушении
Ксения Сидень 16.07.2013 15:07 Заявить о нарушении