— Хочеш, стану твоєю опорою?
— Ні, я твердо стою на землі.
— Хочеш, з твоїми бідами впораюсь?
— Ні, бо що ж ти залишиш мені?
— Хочеш, скупаю тебе у росах?
— Ні, бо купана вже не раз.
— Хочеш, срібло приховаю у косах?
— Ні, хай нагадує прожитий час.
— Хочеш, тебе обніму і зігрію?
— Ні, бо для цього достатньо світил.
— Хочеш, здійсню я любу твою мрію?
— Нічого не хочу від тебе, повір!
— Нічого-нічого? Й моєї любові,
Яку я готовий віддать сповна?
...Ти плачеш? Поклала кінець розмові?
— Іди, бо на тебе чекає сім'я.
***
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2013
Свидетельство о публикации №113071406231
Свидетельство о публикации №113071406231
Рецензии