вода

Вода ще давно вже омила каміння
Й сміття течією знесла з берегів…
Ми ж далі живемо в чиїхось веліннях
І в щирості душ бачим теж ворогів..

Ну що тут вже скажеш: настала епоха
Самотності сліз і печалі нишкОм..
В цій ері ти сам: в всяких своя морока
І носиться кожен зі своїм «мішком»!

Знайомтесь, це наше вторе сячоліття,
Де псів ставлять краще, вірніше людей!!
Хоча…постривайте…одна монолітня
Лишилася думка сред тисяч ідей…

Цій думці імя Егоїзм, Ви це чули?
Чи само затвердження—інші назвуть…
Щоб інші про себе, таких же забули
Й могли тільки Вас, о блаженного чуть..

Вода—наче час, все змиває довкола..
Хороше лишає, а зле—рознесе…
І жодна з теорій не є наукова,
Бо ж наше знання, знання інших несе…

Не змило щоб нас, мов непотріб у море
Щирішайте, люди, смакуйте життя!!
Скуштуйте на смак близьких \ рідного горе..
Погодьтесь, те ж саме, що й в вас відчуття!..

Тримайсь на плаву. Нам боротись теж треба.
Життя течія щоб не знесла, борись
За близьких людей, у яких є потреба
й за сили потрачені Вами колись!

Життя—мов піщинка у космосі грунту.
А наше буття—наче мить у добі…
Прокиньтесь! У сні не буває ні бунту,
Ні справжніх людей, що потрібні тобі....