це літо - без сенсу. таке безжиттєве й мляве, і квіти побляклі, і я не милуюсь небом. я дівчинка з тихого міста опліч Полтави. я жду одного. все інше - пусте, не треба. я жду один день - короткий такий, мов постріл. щоб потяг, квиток...начхати, яка там вартість. щоб сукня у тон світанку, знайомий хостел... щоб вранці мені захотілося прокидатись. я в кожному сні бачу нашу бентежну зустріч. не треба лиш про кохання, то аж занадто. лиш сірі скельця очей, що ти знов примружиш, я хочу воочию бачити й цілувати.
вечір сьогодні пішов, затягнувши лассо. знаю усе, тримаюся геть на лямках. сонце призахідне падає над Донбасом. губи тонкі стискають його уламки.
один день лiта
© Copyright: Долька Полыневая, 2013
Свидетельство о публикации №113071201077
Свидетельство о публикации №113071201077
Рецензии