Б.П.З.
Завжди всміхнені очі, привітно,
Трошки хитро, а чом би й ні?
Вириваються фрази стрімко,
Чимчикують…
- Куди?
- В нікуди...
Не загублена Сутність Людини;
Не поховане справжнє Єство;
Те – що болями переболіло,
Що Любов’ю наскрізь пройшло.
На слова відгукнуться словами,
І забудуть: на те й слова.
А, що легко поради злітають, –
Бог примножить благії літа.
Кожен крок Пізнанням відбувся,
У країні на ймення Земля.
У невпиннім одвічнім русі
Всюди вдома чиста Душа.
Все складається зважено, просто.
Час вихоплює із забуття:
Мить, ще мить, і, як руку друга,
Простягає Пам'ять. Життя
У нові спонукає Дороги,
Долучає пригоди, дива.
І зникають пусті застороги.
Є: Любов, і Краса, й Пізнання.
09.07.2013
Завжди всмiхненi очi, привiтно
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113071002490
Свидетельство о публикации №113071002490
Рецензии