Омар хайям из последних переводов

ОМАР ХАЙЯМ (из последних переводов,
184
Если я непокорностью грех совершил,
Пыль греха смыть с себя иногда не спешил,
То на милость Аллаха Хайям уповает,
Так как честно трудился и честно грешил.

185
Тайны сердца храни , чтобы повод не дать
Подлецам, тебя тут же готовым предать.
Как ты с ближними сам иногда поступаешь,
Так того же себе будь готов ожидать.

186
Сердце, хватит скорбеть по бесплодным делам,
Горевать от нужды, что судьба мне дала.
Покорись, в Книге Судеб, назначенных людям,
Не изменит ни слова предвечный Калам*.

187
Мы вино покупаем, без пьянки – ни дня,
Мир готовы продать мы за горсть ячменя.
Ты спросил: «После смерти куда все уходят?»
«Дай вина и оставь-ка в покое меня!»

188
Постоянно с собой я борюсь, как мне быть?
От поступков страдаю своих, как мне быть?
Если Ты и даруешь Хайяму прощенье,
Стыдно будет стоять пред Тобой, как мне быть?

189
Рок над смертными всюду насилье творит.
Произвол беспощадный над нами царит,
Честным – муки, мерзавцам – почёт и богатства.
Рок сродни ишаку, что с поклажей стоит.

190
Мы вино из пиал глазурованных пьём.
Если мы вдруг одну из пиал разобьём,
Не топчи черепков от разбитой посуды.
Прах чаш чьих-то голов для неё был сырьём.

191
Польза знаний сейчас, как надои с быка.
Мудрецу надо маску носить простака.
За гроши, что правители платят учёным,
На базаре не купишь порея пучка.

192
Согрешив, смысла нет волю горю давать,
О грехе совершённом скорбеть, тосковать.
Если мы не грешим, ни к чему и прощенье!
Грех – причина прощенья, о чём горевать?

193
Лежебока, вставай, выпей чашу услад!
Слышишь, песни красавиц наполнили сад?
В мир подлунный пришли мы с тобой ненадолго.
Те, кто прежде ушли, не вернулись назад…

(вільні переклади П.Голубкова)

184
Якщо я непокорою гріх сотворив,
Бруд гріха змити з себе часом не спішив,
То ж на милість Аллаха Хайям уповає,
Так як чесно трудився і чесно грішив.

185
Таємниці храни, привід щоб не давати
Всім негідникам, радим тебе продавати.
Як ти з ближніми іноді сам виробляєш,
Так того ж і собі будь готовий чекати.

186
Серце, досить пекти по безплідним ділам,
Горювати від бід, що дала доля нам.
Зрозумій, в Книзі Доль, що призначені людям,
Вже не змінить ні слова предвічний Калам.

187
Ми купуємо вина, без п'янки - ні дня,
Світ готові продати за фунт ячменя.
Ти питав: «Після смерті куди всі підуть?»
«Дай вина і дай спокій допити до дна!»

188
Я постійно з собою борюся, як бути?
Я від вчинків страждаю своїх же, як бути?
Хоч даруєш Хайямові, Боже, прощення,
Стати соромно перед Тобою, як бути?

189
Рок над смертними всюди насильство творить.
І свавілля нещадне панує над нами, царить,
Чесним - муки, мерзотникам - шана й багатства.
Рок неначе віслюк, що з поклажею вічно стоїть.

190
Ми з піал глазурованих вина п'ємо.
Якщо раптом одну з піал розіб'ємо,
Не топчи черепків, якщо посуд розбито.
Прах чиїхось голів в глину вмішуємо.

191
Користь знань зараз, наче надої з бика.
Мудрецям треба маску вдягти простака.
Копійки, що правителі платять вже вченим,
На базарі не варті порею пучка.
192
Як згрішив, не спіши волю горю давати,
Ні до чого про скоєний гріх сумувати.
Не грішимо якщо, ні до чого й прощення!
Гріх - причина прощення, про що горювати?

193
Лежень, швидше вставай, випий чашу услад!
Чуєш, пісні красунь вже наповнили сад?
Ми з тобою прийшли у цей світ ненадовго.
Хто раніше пішов, не вертався назад...