Прощай, моє кохання, прощай!
Бо я уже старію, і так кохати,
Як я кохав у молодості
Уже не вмію,
А якщо спалахує кохання жар,
То серце каже мені: - Тихше!
Не марь примарами краси,
То молодості дар і сила!
Прощай моє кохання,тепер я поважний дуже!
Я в роздумах життя, я в роздумах про тишину!
Дарую я тобі, коханко мила, не себе,
А лиш вчорашнього спокусу та спокуту.
Дарую затишки полів,та розмарина шелест.
Прощай, коханко, мила!
Розмарина шелест
© Copyright: Инесса Завялова, 2013
Свидетельство о публикации №113070803402
Свидетельство о публикации №113070803402
Рецензии