ЧИЯСЬ РОЗЛУКА
Хтось досвітнім згорьованим звуком
Перетнув простір білого ранку.
Я прокинулась. Мабуть, розлука
Розбудила когось до світанку.
Побіжу, привітаюся з морем,
Зачерпну білу мряку туманну.
Тиша. Хвилі ледь чутно говорять
І піщані зализують рани.
А на березі більше нікого,
Море свіжістю тіло цілує.
Йди, розлучений з кимось, до нього -
Краще дервіша море лікує.
Чиясь розлука
© Copyright: Любов Ведута, 2013
Свидетельство о публикации №113070802821
Свидетельство о публикации №113070802821
Рецензии