Недосп вана п сня моя

                НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ МОЯ,
                НА НЕДОСПАНІ НОЧІ ЛЯГАЄ.
                НЕЗАКІНЧЕНА ДУМКА МОЯ
                ДЕСЬ ПІД ЗОРЯМИ МІСЯЦЬ МИНАЄ!
               
                ОБІЙМА НЕОЗОРІ ПОЛЯ,
                ПОНАД КРУЧАМИ ХМАРИ ЦІЛУЄ,
                І БЕЗМЕЖНО ЦІНУЄ ЖИТТЯ,
                НІЖНИМ ПОДИХОМ ТРАВЕНЬ МИЛУЄ.

                ОБІЙМАЄ РАНКОВУ РОСУ,
                І ЛЮБУЄТЬСЯ ВІТРОМ НЕЗРИМИМ,
                Я З ЗІРОК ТИХ НАМИСТО ЗПЛЕТУ,
                І СЕРЕЖКИ ВДЯГНУ З ГОРОБИНИ.

                І РОЗВІЄТЬСЯ СУМНІВ В ОЧАХ,
                НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ ЛУНАЄ,
                СОНЦЮ ДИВИТЬСЯ В ОЧІ ВЕСНА
                А ЇЙ ВІТЕР ШЕПОЧЕ: "КОХАЮ"!

                ОЙ ТИ НІЧЕНЬКО, ЯСНАЯ ЗОРЕ!
                ЯК ТОБІ Я ЗАВДЯЧИТИ МУШУ?
                ЩО СЛОВА НАПЛИВАЮТЬ, ЯК МОРЕ
                НА МОЮ НАБОЛІЛУ ДУШУ!

                НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ ЛУНАЄ,
                ЗНОВ ВЛИВАЄТЬСЯ В ДУШУ, ЯСНА,
                І, ОКРИЛЕНА СОНЦЕМ, ЛІТАЄ
                В БІЛІЙ ХУСТОЧЦІ НІЖНА ВЕСНА!

                ВІТЕР ПАЛКО ЦІЛУЄ КОЛОССЯ,
                НІЖНИМ ДОТИКОМ ПЕСТИТЬ РОСУ,
                ТО,НЕМОВ УКРАЇНИ ВОЛОССЯ
                ЗАЧАРОВУЄ МУЗУ МОЮ!

                НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ ЛУНАЄ,
                І ЗБИРАЮТЬСЯ В КУПУ ДУМКИ,
                І ОБІЙМИ ЛЮБОВ РОЗКРИВАЄ,
                ОСЬ ТАКІ МОЇ ВІЧНІ РЯДКИ...

                19.06.2008Р.