Мак

Між світів непримиренних
Сяє дивний світ.
Він чарує, він чаклує
Сотні, сотні літ.

Влітку вишня поломеніє,
Взимку теплий сніг.
Кинь зерно
У добру землю ,
Ось весняний квіт.

Та підкови… Бачив він
Не одних чобіт.
І чужі, і яничари,
І ходили, і топтали
Землі тої цвіт.

Так вітри...
Вітри недолі.
Не в’язався плід.
Козак з матір*ю прощався
Тихо у воріт.

Схід. І Захід.
Свищуть шаблі.
Кров із віку в вік.
Не один козак у землю
За країну ліг.

Ніч купальська
У віночку, у дівчини
 Червоніє мак.
Не забутий в Україні
Той герой козак


Рецензии