Звіробій збирала я вдосвіта,
Цвіт вербени та девясила,
Щоб прихильною була доля моя,
Щоб втікала нечиста сила!
Поливати сльозами змушена,
Заговорювала молитвою.
Чисті роси в долоні струшувала,
Бо у росах сльози не видно…
А світанок вставав за обрієм,
Крізь дерева проміння сіялось…
Поверталася з лісу – доброю.
Все, що ніч нанесла – розвіялось!
Вербена. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113070701030
Свидетельство о публикации №113070701030
Рецензии
