Рано сонце прийшло до неї в долоні,
Небо спустилось по воді до самого озера,
Білі лілеї плавали поміж стомлених ніг,
Вона ледве помітна,напівпрозора!
Волосся наче грони винограду,стікало по її вологій душі,
Та втікало в маленькі ставки,
Холодне серце яке ніколи нікого не любило,
За одну ніч розірвало на шматки!
Повіривши одному слову,
Щастям своїм парубка вмила,
І натомість під тим несправжнім коханням,
в тому озері свої серце втопила!
Та, що ходить по вод, або Русалкаvk ruta Рута
© Copyright: Наталия Губерникова, 2013
Свидетельство о публикации №113070605727
Свидетельство о публикации №113070605727
Рецензии