Лицемiри малюють закони

Лицеміри малюють закони

Не повірять очі ніколи
Те що коїться на нашій землі,
Де за владу і гроші вбивають,
Судять вбивці чесних людей.
Так ніщо в житті не минає,
Щоб пройшло і не знає ніхто,
Як від голоду люди страждають,
Так і плачуть досі святі,
Але темним закриті ікони,
Бо ті сльози роз'їли серця,
Розламали довірливі душі.
І від стогону кров потекла,
Наче чую, що малюють закони,
Лицеміри на наших кістках,
Відбудовують світле майбутнє,
Їх майбутнє тільки у снах,
Де немає нічого крім волі,
Але воля голодним пуста.
В світ виходять ті що накрали,
Лиш для них всі закони цвітуть,
Незалежна для багатих країна,
А залежна для тих, хто помруть,
Що закон проклинають ганебний,
Бачать як депутати живуть,
Їм нестрашно гроші збирати,
Купувати шикарні авто,
Чи в відпустку літати в Маямі,
Коли інші плачуть, гниють,
Надломити систему політиків,
Тільки зможе убогий народ,
Проти злиднів підставити спину,
І змінити долю свою.